Історія школи-інтернату

Як все починалося 

           У 2021 році Запорізька школа-інтернат №1 відзначила своє 65-річчя. За ці роки багато дітей з особливими освітніми потребами стали випускниками закладу та  отримали путівку у життя.

        Як же починалася наша історія? 

    Наприкінці  50-х років 20 сторіччя ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР затвердили заходи по розвитку шкіл-інтернатів. Уперше за роки радянської влади діти потрапили в сферу державних інтересів. За думкою Н. С. Хрущова, інтернати  повинні були будуватися в мальовничих місцях за містом. Великий Луг повністю відповідав цим вимогам, саме тому тут для дітей з малозабезпечених сімей була побудована школа-інтернат  №1.  

      Першим директором закладу став колишній офіцер, фронтовик, викладач Суворовського училища, Романов  Олександр Миколайович.

  «Симетрично розташовані багатоповерхові будівлі, цілий каскад сходинок, центральна асфальтована алея, від якої відходять доріжки до спальних корпусів, представляють собою красивий архітектурний ансамбль. Додайте до цього дивовижно чисте повітря впродовж усього року, а в пору цвітіння фруктових дерев цілу "симфонію" тонких запахів -  і ви отримаєте уявлення про школу», - пригадує він про школу-інтернат.

     Романов О.М. згуртував навколо себе ініціативних і грамотних педагогів.  Велику роботу виконав колектив школи-інтернату № 1 для того, щоб 1 вересня 1956 року можна було почати заняття. На час відкриття, у 1956 році, в інтернаті були тільки невеликі двоповерхові корпуси, які булі зведені у 1953 році. Типова, двоповерхова школа була збудована тільки в 1961 році.

   В перші роки існування силами педагогів та учнів було завершено будівництво гаража та теплиці. На садибі школи було посаджено  біля 2 тисяч декоративних і фруктових  дерев, закладено парк та виноградна плантація. На той час навчання в школі-інтернаті було пов'язано з працею, виробничою практикою. Крім фруктів і винограду вихованці інтернату вирощували овочі і кукурудзу на площі 2 гектари. Зібраного врожаю їм цілком вистачало для тваринницького і птахівницького   господарства. За ініціативою школярів усі старшокласники брали участь в спорудженні свинарника, пташника, теплиці. Школа мала добре підсобне господарство: близько 200 кролів, 31 свиня, більше 300 курей і голубів. Крім того підлітки з захопленням трудилися в столярній, слюсарній і швейній майстернях, виготовляли інвентар, наочні приладдя, шили одяг. Цілеспрямована праця об'єднувала дітей, народжувала хорошу дружбу. А головне – ріднила  їх зі школою. Вони відчули себе тут господарями. Їм вже не могла бути байдужою честь школи, відгуки про неї.  

Свою сучасну спеціалізацію перший інтернат отримав пізніше, під час спалаху в країні поліомієліту. У 1965 році заклад прийняв статус середньої школи-інтернату для дітей з наслідками поліомієліту і дитячих церебральних паралічів. С цього часу педагоги на практичному досвіді «досліджували» ази корекційної педагогіки, напрацьовували досвід, створювали фундамент роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби. Незважаючи на те, що більшість учнів закладу мали статус дитини з інвалідністю, в учнів традиційно виховувалися працьовитість та формувалися навички самообслуговування, як обов'язкові складові подальшої інтеграції.   

«Спальні корпуси розташовані у  двоповерхових будинках. В одному живуть учні молодших класів, у другому — старшокласники. В усіх кімнатах чисто, затишно. На стінах килими, на вікнах — тюлеві занавіски, в кожній кімнаті шифоньєри.  І жодної  порошинки на підлозі! Такий же порядок і на всій території інтернату. Та й навряд чи кому спаде на думку кинути смиття, адже ця чистота і затишок створені й підтримуються власними руками. Кожен учень дуже вимогливий не тільки до себе, але й до товаришів. Щодня за графіком встановлюються  чергові, які відповідають за порядок у корпусі», - так описував життя в інтернаті на початку 70-х років журналіст газети «Індустриальное Запорожье»   

Активний відпочинок, фізкультура і спорт став ще одним традиційним напрямком  виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Саме завдяки руховій активності реабілітація дітей з дитячим церебральним паралічем та наслідками поліомієлиту стає успішною. Лікувальна фізкультура, ранкова зарядка на свіжому повітрі, спортивні секції, змагання, туристичні походи, дні здоров’я стали обов’язковим  атрибутом життя учнів в інтернаті з самого початку його існування.